І дощ буде стукотіти усю ніч по дахах сірих будинків, змиваючи пил минувшого дня. Відчиню вікна на повну та вдихну свободу міксовону з холодом в легені. Шкода, що одразу видихну. Так хочеться досягнути чогось, стати на ступінь вище, ніж сьогодні. Натомість "день пройшов непомітно, не розставивши крапки на і, як вода крізь сито". День промайнув, не змінивши нічогісінько в сірій буденності. Дістало писати щось притарно любовне чи занадто осіннє. Хочеться зробити щось варте. Бути вартою. Мені потрібно більше холоду всередині, щоб лікував мені серце та розум, щоб додавав отієї твердості. Шкода, що одразу тебе видихну. Холоде, любий, залишись назавжди зі мною.