Нові обличчя закарбовувались в мій день , а хотілось – старих. Марила гарячим чаєм, уривками поезії, та чимось теплим, для душі. Холод приковував до ліжок, але ранок так жорстоко диктував свої умови. І ось вже вирушаєш по завченому маршруту, блукаючи душею, а, можливо, й заблукавши. Вітер, що пронизував наскрізь, не шепотів від тебе звісток, а дощ так палко оплакував літню добу, розмивав щось у пам’яті. Холодно. І мова зараз не про погоду. Без тебе в цьому місті до біса холодно!