©

Сумую. Але тебе не турбую. Живи ти як хочеш. Подзвониш – як схочеш. Але прошу, не мерзни у таку погоду, і не в стрівай у всяку негоду. Сумую, але ти не сумуй, краще бурхливо живи і малюй! Хапай життя ковтками великими, і насолоджуйся моментах бліками. Ні, любий мій, не пізнавай той біль, не сумуй, і спогади усі втамуй. Краще іди і цілуй! Не мене, а іншу.. що поруч. Боже, що я кажу?! Все ж ламаю власноруч?.. Просто хочу, аби був щасливий у цей час: холодний, мінливий. Щоб усмішка не з ходила з твого обличчя, і хтось цілував твої передпліччя. Щоб тепло було на душі в тебе. Знаєш, мені ж більше нічого не треба. Лише не сумуй, бо це боляче сумувати, наче життя зовсім не відчувати, і , знаєш, той сум неможливо втамувати. Але ти не сумуй! І, якщо легше – мене ти не згадуй. Але знай, що десь у далі, за 500 кілометрів, б’ється серце заради тебе, і не важливо скільки пройшло вже дні, нікого, крім тебе, йому не треба!