Найбільше боюсь марно минувших днів. Життя, що пройшло наскрізь, але й,
ніби, так і не зачепило. Бути глядачем у власній історії. Не дай мені
зав'янути. Давай не будем тими типовими? Давай в філармонію та театр,
замість примітивних розваг. Давай книжки та обійми, замість телевізора
по вечорах. Давай чай на двох та погляди в очі. Давай, щоб назавжди. Я
поруч. Ти поруч.

Немає коментарів:
Дописати коментар