субота, 24 серпня 2013 р.

Найбільше боюсь марно минувших днів. Життя, що пройшло наскрізь, але й, ніби, так і не зачепило. Бути глядачем у власній історії. Не дай мені зав'янути. Давай не будем тими типовими? Давай в філармонію та театр, замість примітивних розваг. Давай книжки та обійми, замість телевізора по вечорах. Давай чай на двох та погляди в очі. Давай, щоб назавжди. Я поруч. Ти поруч.

Немає коментарів:

Дописати коментар